Аксіосфера особистості

 

   Найпершою умовою формування духовності є здійснення процесу самопізнання і звернення людини до культури, яка існує в певній символічній формі – мові, міфології, мистецтві, науці, релігії, як до необхідної умови його життєвої орієнтації, пошу­ку та відкриття серед культурних цінностей тих із них, які відпо­відають потребам і прагненням його внутрішнього світу. Як правило, поняття “духовність” можна окреслити через рі­вень знань, освіченість, етико-моральну систему співвідношень людини як особистості та її ставлення до соціальної реальності. Духовність – це свідчення певної ієрархії цінностей, цілей та змістів. Особистість, яка володіє духовними цінностями, стає на вищу сходинку, оскільки духовність забезпечує людині гідне життя, правильне поводження у відносинах з навколишньою дійсністю.

       Кожна людина, з одного боку, успадковує духовне багат­ство попередніх поколінь, їхні традиції та звичаї, мову та образ­но-символічну систему, культуру; з іншого – проходить процес усвідомлення володіння цим духовним багатством та форму­вання соціальної, етнічної або національної самоідентифікації. Останнє відбувається під впливом таких чинників, як соціальне середовище життєдіяльності людини, освіта, культура, вихован­ня та самовиховання. Оптимальне поєднання впливу цих чинни­ків обумовлює становлення соціалізованої особистості.

       Аксіосфера духовної ідентифікації особистості представле­на векторами зовнішнього, відображення у традиційних сферах життєдіяльності людини віддзеркалених у загальнолюдській, на­ціональній, родинній, релігійній, діяльнісній ідентичності (Костюк Тетяна.Серія «Культурологія». Випуск 14. Частина 1.).                                              

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Аксіосфера уроку літератури

       Аксіосферу людини складають її знання, життєвий досвід, особистісні цінності,рівень взаємодії з світом і людьми (спосіб життя), рівень осягнення нею основних моральних категорій. Цінностями людини можуть виступати як конкретні явища, так і бажані, які набули особистісного смислу і при певних умовах стали орієнтиром у житті (на їх переосмислення впливає досвід взаємодії та спілкування, суспільна думка, національна культура).Цінності поділяють на матеріальні та духовні. До духовних відносять інтелектуальні (знання), світоглядні (віра, переконання), моральні, естетичні цінності. Такі життєві орієнтири закладає передусім освіта, зокрема літературна.

       Три рівноцінні та взаємопов’язані складові аксіосфери уроку літератури.    Перша (загальнонавчальна): цінність особистості та її розвитку, зміст навчання (ціннісна складова); пізнання (здобуття знань, досвіду) та самопізнання (переоцінка цінностей); взаємодія учасників навчального процесу (атмосфера порозуміння, діалогу й підтримки); рівень організації процесу засвоєння та трансляції певного коду культури (його символів, цінностей): системний характер, способи, форми і результати пізнання і засвоєння цінностей на раціональному, чуттєво-емоційному і вольовому рівнях (в т.ч. на рівні ідеальному і реальному) у свідомості та поведінці учнів. Мистецтво художнього слова оперує своїми цінностями, тому на уроці літератури вагомого значення набуває друга складова (мистецька):слово, образ, образна картина світу, естетичне пізнання дійсності, національна культура, творча діяльність, естетичне переживання. Виховна мета уроку реалізується через поєднання виховної ідеї уроку з роботою над художнім  твором письменника (біля 70% часу заняття). Водночас третя складова (особистісна) – рухлива і залежить від аксіосфери кожного учасника навчально-виховного процесу (і педагога, і учнів), аксіосфери українського / зарубіжного письменника (визначеної на основі біографії, художнього твору, національної культури цього періоду). У зв’язку з тим, що аксіосфера людини напряму пов’язана з рівнем осягнення нею основних моральних категорій, ключовими етичними цінностями третьої складової мають бути категорії життя і смерті, совісті і честі, гідності і справедливості, добра і блага, свободи і відповідальності, істини і краси, любові і самоцінності людини, щастя і смислу життя. Без їх засвоєння неможливе існування людини і будь-якої культури,сприйняття творів художньої літератури.

   Щоб навчити учнів поважати цінності іншого народу, дуже важливо акцентувати увагу на національних цінностях українців (суверенна і незалежна Україна, непорушність її кордонів, державна символіка, талановитий та працелюбний народ, державна мова і мови національних менших, історія і культура нашого народу, традиції, національні герої, патріотизм (відданість та готовність захищати ідеали нації), єдність усіх соціальних верств суспільства,природні ресурси тощо). Щоб учні могли порівняти національні цінності нашої країни і зарубіжних авторів, вони мають добре знати і цінувати українські.

     Виявити ефективність вибудуваної учителем аксіосфери уроку можна шляхом створення проблемної ситуації, під час якої учням необхідно зробити власний вибір між етичною нормою (ідеальне) і щоденною реальністю(традиційний підхід, суспільна думка) як на рівні свідомості, так і на рівн івчинку (основний критерій – моральність поведінки і суджень). Навчальне середовище має постійно випробовувати глибину засвоєння учнями цінностей на раціональному, чуттєво-емоційному і вольовому рівнях, адже саме під час таких ситуацій формуються переконання та власна система цінностей учнів (к. пед. н., Островська Г.О.).

Назва:	Аксіосфера українських народних свят
Автори:	Ірклієнко, В.С.
Ключові слова:	народне свято духовно-моральний розвиток зміст народного свята загальнолюдські цінності національні цінності
Дата публікації:	2015
Видавець:	Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка
Короткий огляд (реферат):	У статті аналізується зміст українських народних свят і переконливо доводиться, що він розкриває прагнення людини до сповідування загальнолюдських і національних цінностей — справедливості радості за ближнього, взаємопідтримки та взаємодопомоги, надії на краще майбутнє та щасливу родину, мир і злагоду, порозуміння, працьовитість, шанобливе ставлення до природи, зв’язок поколінь тощо. Саме такі цінності є сьогодні пріоритетними у вихованні молодого покоління та духовно-моральному розвитку особистості.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/4776