Квітують в полі знову маки…
Розквітлих море вже тюльпанів,
Квітками дихає весна.
А в наших любих ветеранів
Перед очима все війна…
Чому це серце защеміло?
Пройшли роки – воно болить.
Мабуть, це роки неумілі:
Не здатні рани заживить…
І знов в полях квітують маки,
Як кров, червоні пелюстки.
Поля ці чують ще атаки,
Криваві відгуки війни.
Чимало тут лягло героїв!
Вони у пам ̓яті живі.
Ми не забудем їх ніколи,
Бо їм дано в степу цвісти!
Торкнусь вустами ніжних квітів,
Букетик маків я зірву..
Хай вічно будуть пламеніти,
Щоб не забули ми війну…
Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188574
