Україно моя, рідна ненько !
Це родюча, багата земля ,
А від щастя аж мліє серденько,
Що ти – друга родина моя .
Україна – шевченківське слово,
Україна – Франкові рядки.
То є чиста й народна мова,
І дотепні, повчальні байки.
Україна – це Січ і козацтво;
Україна – Дніпро і Карпати .
І велике фольклорне багатство,
І стежина до рідної хати .
Україна – то колос пшениці,
Україна – то мамин рушник.
І дівчина, що йде від криниці,
Журавлиний, нестриманий крик.
Україно, ти – наша держава !
Хоч не раз на колінах була ,
Але знову-таки піднімалась,
Далі гордо і впевнено йшла.
Україна житиме доти ,
Поки будуть плескати Дніпрові води,
Поки люди серцем бажатимуть
І країну свою поважатимуть.
Водяник Тетяна, випускниця 2011 року

